|
Зоологічний музей ДВНЗ УжНУ
|
||
 |
|
|
|
|
||
 |
|
|
|
У грудні 1945 року при біологічному факультеті УжНУ з метою вдосконалення і розширення його навчальної та науково-дослідної бази був створений Зоологічний музей, який із самого початку свого існування і до 1964 року офіційно називався біо-зоологічний музей. Установа діє до сьогодні на основі положення "Про Зоологічний музей Ужгородського національного університету". Ініціював її відкриття перший декан факультету і водночас завідувач кафедри біозоології - Іван Герасимович Рогаль. Організаторами були завідуючий тоді кафедрою зоології, доцент,Ілля Іванович Колюшев та перший директор музею - К. Г. Нестеренко. Формування експозиції почалося з передачі в розпорядження музею Ужгородського університету експонатів біологічних кабінетів Ужгородської, Мукачівської та Берегівської гімназій. До провідних вузів і наукових зоологічних установ країни були розіслані листи із проханням допомогти у поповненні музею матеріалами. Колекції ставали у пригоді студентам-біологам, допомагали оволодіти основами систематики хребетних та безхребетних тварин, вивчати їх поширення (зоогеографія) тощо. Поряд з цією першочерговою проблемою, гостро постала інша, не менш важлива - формування високопрофесійного колективу біо-зоомузею, який мав на той час статус наукового підрозділу університету Першим після директора з 1 січня 1946 року був зарахований до штату Й. Й. Бокшай - заслужений художник України. Перебуваючи на посаді наукового співробітника біозоомузею, Йосип Йосипович виконував роботи по художньому оформленню експозиції, а по їх завершенню, 1 травня 1946 року звільнився. В числі перших співробітників музею, які були зараховані до штату в 1946 році, необхідно згадати старшого наукового співробітника О. О. Грабаря - видатного ужгородського натураліста, орнітолога-любителя і високопрофесійного таксидерміста в одній особі, Випускник Будапештського університету, згодом – професор Ужгородської гімназії, він був надзвичайно обдарованою і освіченою людиною, науковцем-природознавцем від природи. Ним на початку ХХ століття була зібрана і виготовлена унікальна колекція чучел денних хижих птахів і сов з території Закарпаття і Східної Словаччини, що нараховувала понад 200 екземплярів. Керівництво, на жаль, не зуміло оцінити унікальні здібності Олександра Олександровича і через два з половиною місяці після зарахування, його було звільнено з роботи. Тим не менше, вже після смерті О. О. Грабаря, сім’я передала надзвичайно цінну колекцію чучел птахів біозоомузею Ужгородського державного університету в дар. Зараз ця колекція займає чільне місце в експозиції музею і за оцінками фахівців є однією з кращих у Європі. Після звільнення К. Г. Нестеренко, в червні 1947 року директором біозоомузею стає Марія Яківна Кучеренко – ентузіаст своєї справи із значним життєвим досвідом за плечима. Приходять також нові люди: препаратор Г. М. Хіжняков, науковий співробітник І. Д. Сідоренко, молодший науковий співробітник В. М. Заблоцький, старший науковий співробітник В. І. Пономарчук, таксидермісти музею - місцеві мисливці – І. В Кушнір із Бичкова та В. Клепач із Глибокого. Пробують себе в якості музейних співробітників препаратори А. Ю. Герзанич, М. Попович,науковий співробітник І. П. Курах, старший науковий співробітник К. В. Бернякович, лаборант С. П. Долгош. Всі вони зробили свій посильний внесок у становлення музею. Вже з 1951 року в біозоомузей приходять працювати за направленням перші випускники біологічного факультету, фаховий рівень яких відповідає вимогам, що ставляться до роботи такого характеру. Науковими співробітниками стають О. Р. Довгань і Г. М. Рошко. В 1952 році – І. І. Бокотей, в 1954 – А. А. Зубенко, в 1959 – Й. М. Погоріляк, в 1960 – І. І. Білак. Хоч вони не затримались надовго в музеї, але слід за собою полишили. Визрівши тут як науковці,спробувавши себе, вони були запрошені викладачами на кафедру зоології безхребетних і кафедру зоології хребетних. І в подальшому зоологічний музей служив чудовим і ефективним полігоном для майбутніх викладачів обох кафедр зоологічного профілю на біологічному факультеті. Науковими співробітниками до пори, поки із зоомузею в кінці шістдесятих не зняли статус наукового підрозділу в різний період працювали: К. В. Бернякович, В. І. Заблоцький, Е. О. Куранова, А. Н. Іванова, М. І. Похиляк, Г. Я. Содолєвська, І. І. Білак, М. Ф. Буланий. Активізується робота, поповнюється експозиція і фонди музею. Незаперечна роль у якісному і кількісному рості цієї навчально-наукової структури біологічного факультету належить Іллі Івановичу Колюшеву, який в цей період очолив новостворену кафедру зоології хребетних, приїхавши в Ужгород з Томського університету за направленням МВО СРСР. Зоолог-теріолог високого класу, він став не лише ідейним натхненником всіх починань у музеї, але й активним їх реалізатором. Кінець сорокових років – це період проб і помилок, коли через штати біозоомузею пройшло доволі багато людей, іноді не готових до такої роботи, іноді випадкових. Але в цілому, колектив ставав на ноги, формувався, зростав кількісно і якісно. Пізніше, у розвиток зоомузею внесли самовіддану працю Е. К. Власова, М. Й. Келентей, Л. Й. Киричук, Ю. І. Мателешко. Школу роботи в зоомузеї пройшли: М. Ф. Мателешко, Т. Т. Дудинський, О. Ю. Мателешко, В. Ю. Крочко, Ж. Г. Меліка, Л. А. Потіш, В. В. Мірутенко. Через трудовий стаж зоологічного музею Ужгородського університету пройшли і широко відомі в науково-освітніх колах за межами України: доктор біологічних наук, професор М. Ю. Клевець, кандидати біологічних наук, доценти О. Є. Луговой, В. С. Талпош, Теплота рук В. І. Пономарчук, М. Й. Келентей, І. І. Кушніра, І. С. Оленя, О. З. Александрової, Л. Й. Киричука і зараз відчувається на експонатах, виставлених в залах зоологічного музею УжНУ. Але окремо слід згадати зоологів за покликанням, тих співробітників, що віддали рідному музею не одне десятиліття самовідданої праці, для яких музей став любов’ю на все життя. Так, понад 40 років життя віддав рідному музею Юрій Іванович Мателешко - чудовий таксидерміст-професіонал, що вчився цій справі у кращих фахівців Радянського Союзу в зоологічному музеї Московського державного університету. Він виготовив близько 500 виставкових і понад 1000 фондових експонатів. Юрій Іванович володів секретами роботи з крупними тваринами, за що його навіть було запрошено Міністерством культури СРСР на зйомки італійсько-радянського кінофільму „Битва під Ватерлоо” для виготовлення 10 чучел коней. Глибокий слід полишений і подружжям викладачів-зоологів біологічного факультету Ужгородського університету – Іллею Івановичем Колюшевим і Катериною Кузьмівною Власовою. Ілля Іванович був беззмінним куратором зоомузею з часу приїзду в Ужгород, аж до самої смерті в 1967 році. А Катерина Кузьмівна відзначалась тим, що постійно турбувалась проблемами музею та його колективу, допомагала їм словом і ділом. Після виходу на пенсію другого за ліком директора біозоомузею М. Я. Кучеренко, на доцента К. К. Власову ректором університету було покладено керівництво музеєм на період, допоки не підбереться відповідна кандидатура. Низка працівників музею захистила кандидатські дисертації в галузі ентомології та орнітології, і тепер вони працюють на різних кафедрах Ужгородського національного університету та інших вузів України. Зоологічний музей Ужгородського університету, створений у 1945 році практично на голому місці, за відносно короткий період став серйозним і солідним науково-освітнім осередком. Зусиллями кількох поколінь ентузіастів, згаданих нами вище, він виріс у визнаний не тільки в Україні але і за її межами навчально-виховний, науковий і еколого-натуралістичний зоологічний центр. Колекційними матеріалами нашого зоомузею користуються при роботах над монографіями, докторськими та кандидатськими дисертаціями науковці Ужгорода, Києва, Львова, Чернівців, а також спеціалісти інших держав. Загалом у залах зоомузею сконцентровано понад 5 тисяч виставкових експонатів з різних континентів світу та Карпатського регіону, крім того наукові фонди нараховують більше 150 тис. екземплярів різноманітних представників тваринного світу. Понад 5 тисяч виставкових експонатів в експозиційних залах з усіх континентів світу і Карпатського регіону, більш ніж 150 тисяч екземплярів різноманітних представників тваринного світу у наукових фондах – це неоціниме наукове багатство зоологічного музею сьогодні. Але складалось, формувалось і зростало це багатство по крупинах, поволі і неабиякими зусиллями великої кількості зацікавлених осіб не тільки з Ужгородського університету, але й без перебільшення з цілого колишнього Радянського Союзу. Активну конструктивну позицію зайняло колишнє Міністерство вищої освіти СРСР, яке зобов'язало зоомузеї окремих вищих навчальних закладів країни допомогти експонатами новоствореному біозоомузею УжДУ. Прохання про допомогу були направлені і до ведучих академічних установ зоологічного профілю. Активний пошук ділових партнерів постійно проводився і керівниками нашого музею. Співробітники не тільки самі збирали зоологічний матеріал по всьому Закарпаттю, але й постійно виїздили до провідних вітчизняних музеїв, переймали досвід, навчалися, привозили експонати для поповнення експозиції.
З щирою вдячністю хочеться назвати
ті наукові і науково-освітні установи колишнього Радянського Союзу,
які відгукнулися на прохання молодого західноукраїнського
університету, реально допомогли зоологічному музею не тільки
розвиватися, а й відбутися: На окрему і особливу вдячність заслуговують імена тих людей, які, проникнувшись ідеєю важливості, своєю громадянською позицією, сприяли збагаченню експозиції університетського зоомузею. Колекції, чучела і окремі екземпляри тварин передавались в дарунок від приватних осіб, що гостро уболівали за долю молодого навчального закладу, за можливість зібрати при біологічному факультеті колекцію тварин для сучасників і матеріал для пізнання та порівняння прийдешнім поколінням. На жаль, тлінні папери архівних документів не донесли до нас всіх прізвищ і відомостей про них: С. Я. Ормош, О. М. Григор'єв, В. О. Чумак, радянські ентомологи – ленінградські професори О. Л. Крижановський і Г. С. Медведєвцій, в також викладачі-зоологів УжДУ – І. І. Колюшев, О. Р. Довгань, Ю. І. Крочко, В. С. Петрус. Також прикрасили експозицію музею. Унікальну значимість мають колекції рогів копитних та тропічних комах, які зібрав у кінці дев’ятнадцятого століття відомий ужгородський натураліст і колекціонер, гімназійний професор С. Лаудон. Ці експонати були куплені для музею від сім’ї Лаудона за мізерну, символічну ціну. Велику наукову цінність представляють ентомологічні колекції: жуків-турунів фауни Закарпаття В. І. Пономарчук, напівтвердокрилих комах Українокарпатського регіону Г. М. Рошка, комах-ентомофагів короїдів Українських Карпат А. А. Гіріца, що зберігаються у фондах музею. Сьогодні зоологічний музей Ужгородського національного університету, що вже давно виріс із допоміжної навчальної структури біологічного факультету, став визначним науковим, освітньо-виховним і еколого-пропагандистським центром Закарпаття. На базі його матеріалів навчаються студенти-біологи і учні загальноосвітніх шкіл області. Щорічно музей відвідують понад три тисячі екскурсантів. Експозиційні і фондові колекції використовуються для написання дипломних робіт, дисертацій, монографій студентами та зрілими науковцями не тільки з України, але і з інших країн. А ще, музей є справжнім банком доволі повної колекції тварин Українських Карпат, що вже має неоціненну вагу. Для прийдешніх поколінь цей банк тварин стане унікально безцінним. Все це багате надбання кількох поколінь ентузіастів-зоологів зараз тісно розміщене в трьох експозиційних залах корпусу біологічного факультету та трьох фондових кімнатах у будинку навпроти. І вже мало хто може зі смутком згадати кращі часи зоологічного музею, що з сорокових до шістдесятих років розміщувався у старовинній просторій будові на вулиці Капітульній, 18. Щоденні турботи колективу співробітників – це догляд за експонатами та їх поповнення, проведення наукової каталогізації фондових та експозиційних матеріалів і проведення екскурсій для школярів, студентів, відвідувачів із Закарпаття, інших областей України, із-за кордону. Іде до завершення робота над путівником "Залами зоологічного музею" та методичного посібника "Роль зоологічних музеїв у вихованні підростаючого покоління". А в близькій перспективі – розширення експозиційних площ і створення на базі зоологічного музею – музею Природи, що стане потужним центром екологічного виховання населення. (Цитовано з науково - навчального видання Історія біологічного факультету Ужгородського національного університету автор доц. Рошко В. Г.) Зоомузей УжНУ, який є структурною одиницею університету, є одним з великих скарбів, якими володіє Закарпаття і є одним з наукових, еколого-виховних центрів не тільки в межах Карпатського регіону, а і цілої України. За півстоліття свого існування він визнаний не тільки в Україні, але і далеко за її межами, як важливий навчально-виховний, науковий і еколого-фауністичний центр. Зоологічний музей із допоміжної учбової структури перетворився у заклад, який відіграє роль наукового центра області. Зоологічний музей бере безпосередню участь у вирішенні регіональних проблем шляхом еколого-просвітницької діяльності, екологічного виховання населення, особливо молоді, проводить експедиції, тематичні лекції та екскурсії. Співробітники музею докладають багато зусиль для привернення уваги прогресивної частини громадськості, для пошуку шляхів вирішення нагальних, екологічних проблем регіону. Щороку влітку співробітники зоомузею з учнями шкіл проводять наметові орнітологічні табори в різних куточках Закарпаття, пропагують екологічні знання через засоби масової інформації, проводять практичні заняття з охорони тваринного світу у лісгоспах області тощо. Працівники музею підтримують робочі контакти з Інститутом зоології ім. Шмальгаузена НАН України (м. Київ), Природничим зоомузеєм НАН (м. Львів), Ужанським Національним природним парком, Закарпатським еколого-натуралістичним центром учнівської молоді, а також багатьма навчальними та науковими закладами області. Під час проведення екскурсій в залах зоомузею відвідувачі отримують достовірну інформацію про біологію різних видів тварин, екологічні проблеми регіону та шляхи виходу з них. Особливо вдало екологічні проблеми краю можна ілюструвати за допомогою виставочних колекцій зоологічного музею. Цілий ряд представників тваринного світу під впливом діяльності людини зменшуються в чисельності абозникли як з території Закарпаття так і з Карпатського регіону взагалі. Серед наземних безхребетних тварин, представлених у нашому музеї - це, в першу чергу, червонокнижні жителі лісів - жук-олень та альпійський вусач; лускокрилі або метелики - поліксена, подалирій, сатурнія мала та звичайно-ж рідкісний нічний вид - бражник мертва голова. Серед круглоротих та риб цінність представляють – річкова та угорська міноги; серед земноводних ендеміки Карпат – карпатський та альпійський тритони. У межах України тільки в Карпатах можна зустріти плямисту саламандру, жовточереву кумку та прудку жабу, представлених також у експозиції нашого музею. Особливу увагу в еколого-освітньому процесі працівники музею звертають на зменшення негативної реакції населення при зустрічі ними плазунів в біогеоценозах Карпат. Зменшення кількості плазунів відбувається як внаслідок скорочення природних ділянок лісу і заміни їх штучними насадженнями, так і наявністю психолого-негативного фактору у людей при зустрічі з ними. Під дією цих чинників на сторінки як Міжнародної Червоної книги так і Української потрапили лісовий полоз або ескулапова змія, зображення якої на чаші і на жезлі давньогрецького бога лікування Ескулапа також служить емблемою для працівників медичної промисловості. Ще один вразливий, червонокнижний вид плазунів фауни Карпат – мідянка, наперекір поголосу не отруйна, і як і інші види мідянок зустрічається все рідше і рідше. Єдина отруйна змія нашої області гадюка звичайна або Vipera berusпредставлена в музеї багатьма різноманітно забарвленими екземплярами, навіть чорним (так званий меланіст).Люди панічно бояться змій і при нагоді намагаються з ними “розрахуватись”. Відвідуючи наш музей відвідувачі вчаться відрізняти отруйних змій від неотруйних, і розуміти, що обидві групи заслуговують на охорону. З хребетних тварин - окремої розмови заслуговує одна з найкращих в Європі унікальна колекція чучел хижих птахів та сов, яка була зібрана на початку XX століття відомим ужгородським натуралістом та орнітологом Александером Грабарем. За довгі роки своєї натуралістичної роботи у краї А. Грабар зібрав біля 250 екземплярів птахів, з яких біля 215 експонується тепер у зоологічному музеї УжНУ. Всі вони походять із Закарпаття та прилеглих територій Східної Словаччини. Усі ці опудала були виготовлені власноруч А. Грабарем, який також мав талант митця-живописця. Взагалі, птахи Карпат та Закарпатської низовини представлені в нашому музеї майже усіма видами гніздового та зимового комплексів, і експозиція продовжує поповнюватись, в першу чергу видами, що спостерігались у нас під час сезонних міграцій. Відвідувачі музею та особливо любителі спортивного полювання на пернату дичину можуть ознайомитися із представниками мисливської орнітофауни, що виставлена в нашій експозиції. Найбільша площа в нашому зоомузеї відведена під виставку тварин з класу ссавців, які за кількістю видів (4500) поступаються тільки птахам (9000) та плазунам (6000). Згідно систематики, найбільш примітивні представники тваринного світу Карпат представлені у нас - землерийки, такі як альпійська бурозубка, велика і мала кутори, що занесені до Червоної книги України; звичайна хохуля - тепер хохуля рідкісна, внесена до Червоної книги України. Фауна хижих ссавців Закарпаття різноманітна і добре репрезентована в експозиції зоомузею. Особливу увагу, на нашу думку, необхідно привернути до представників родини котячих, колись звичайних жителів наших лісів – рисі і дикого лісового кота (манула), чисельність яких з кожним роком зменшується внаслідок зменшення лісових площ і зміни їх вікового стану. Господарська діяльність людини вже привела до того, що обидва види потрапили на сторінки Червоної книги України. Серед хижаків найбагатша за кількістю видів є родина куницевих. У музеї вона представлена червонокнижними – борсуком, видрою, європейською норкою та горностаєм. Європейську норку у сусідніх Румунії, Словаччині та Польщі вже давно витіснила американська, і є відомості, що в межах нашої області залишилась тільки остання. Фауна парнокопитних ссавців нашої області в музеї представлена жуйними та нежуйними. Нежуйні тварини у нашій колекції репрезентовані диким кабаном, який традиційно є об’єктом полювання мисливців. Серед жуйних місцевих видів парнокопитних тварин нашого регіону в першу чергу необхідно звернути увагу на популяцію карпатського благородного оленя, який є найбільшим підвидом свого роду, а також на козулю. Серед інтродукованих видів копитних ссавців Карпат потрібно відмітити лань та муфлона. У теріологічному залі невелике місце відведено також для палеонтологічної експозиції. Тут представлені викопні рештки хребетних тварин, які населяли територію нашого краю в доісторичні часи. Серед представлених експонатів найцікавішими є рештки бивнів мамонта, кістки шерстистого носорога та печерного ведмедя. Звичайно, викопна фауна території Закарпатської області значно більша, ніж представлена в даній колеції. Фахівцями зоологічного музею УжНУ постійно надаються пропозиції щодо внесення змін у політику ведення мисливського господарства області. Не остання роль у перегляді термінів та тривалості полювання УТМР області у мисливських господарствах на копитних тварин належить спеціалістам зоомузею. Слід відмітити, що протягом останніх трьох років внаслідок значної величини снігових покривів, особливо в гірських районах Карпат, значно знизилася кількість копитних ссавців і введено тимчасову заборону на відстріл цих тварин. В майбутньому, коли чисельність тварин в екосистемах стабілізується нами, на науковій основі, буде запропонована УТМР схема видачі ліцензій на відстріл копитних області, враховуючи природній відбір і рівні темпів приросту тварин в популяціях. При цьому частину ліцензій за додаткову плату буде запропоновано багатим мисливцям з Західної Європи, при чому зароблені таким чином кошти пропонується використати для проведення різноманітних заходів природоохоронного значення. Заходьте до нас ! |
||
|
Наша адреса:
|
автор та ведуча сайту: Юлія Зізда |
| вгору ==> | ||
