Раритетна фауна Карпат lucanus.org.ua

Нетопир білосмугий (Pipistrellus kuhlii Kuhl, 1817) відомий також під назвами нетопир Куля та нетопир середземноморський. Попри існування кількох назв, цей кажан довгі роки був відомий в Україні за лише однією давньою знахідкою з південного узбережжя Криму. Починаючи з 1980 по 1995 роки цей вид стали реєструвати у більшості приморських районів Криму, Приазов'я та Причорномор'я, а з кінця ХХ століття його стали виявляти у віддалених частинах материка.

Наприкінці 90-х і початку нульових років його виявлено у Асканії-Нова, Луганську, Харкові, Сумах, Києві, Каневі, Черкасах, Кривому Розі та низці інших населених пунктів. Згодом з'явилися повідомлення про його знахідки в Кам'янці-Подільському. А протягом останніх кількох років цей вид кажанів виявлено за межами попередньої зони розселення: в Румунській Молдові, на Буковині, Івано-Франківщині і навіть на півдні Польщі. Все це свідчить про загалом дуже високий темп розселення виду на теренах Східної і Центральної Європи і фактично цілковите охоплення його ареалом території Карпат. (Цікаво, що протягом 2003-2005 років вид не виявлено в Закарпатті, зокрема в Ужгороді та Мукачевому, де автор проводив постійні дослідження міських популяцій кажанів).

Аналіз темпів інвазії виду викладено у спеціальних публікаціях, у тому числі (бібліографію див. нижче):
щодо початкових фаз інвазії виду за межі природного ареалу — у огляді знахідок виду в Приазов'ї (Волох, 2002);
щодо розвитку інвазії на материку (в межах України) — у огляді нетопирів України (Загороднюк, Негода, 2001);
щодо появи виду на Прикарпатті — у статтях з описами знахідок (Sachanowicz et al., 2006; Загороднюк, Рєзнік, 2007).

За останніми двома працями вид виявлено у наступних прикарпатських місцях: 1) Zawiercie, Slask район, південна Польща; 2) Кутище, Тлумацький р-н, Івано-Франківська обл.; 3) Хотин, Чернівецька обл., 4) Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл. Всі ці знахідки стосуються тільки передгірних рівнин, в межах долини Дністра. У горах вид не виявлено.

Очевидно, ще пов'язано з головним фактором формування інвазійної активності виду — його виразної схильності до синантропії, тобто тісного зв'язку з поселеннями людей. Ця особливість, очевидно пов'язана не з присутністю самої людини, а зі схильністю цього виду кажанів до оселення у різноманітних подібних до скельних і при тому теплих місцезнаходжень, які є характерними місцями оселення цього нетопира в межах його природного ареалу.

У місцях відносно давньої інвазії (напр., Луганськ, Київ, Канів) вид освоїв практично всі доступні для нього міські ландшафти і став одним з найбільш чисельних видів диких ссавців у складі урбоценозів. Типовими його сховищами у містах тепер є різноманітні порожнини у теплих будівлях. Його найчастіше виявляють у щілинах при віконних рамах та інших доступних для кажанів порожнинах.

Найбільш виразними морфологічними ознаками цього кажана є наступні три:
малі розміри тіла, довжина передпліччя (міряють на складеному крилі) становить близько 34–37 мм;
колір хутра світлий (найсвітліший з усіх сурозмірних кажанів), сіро-половий або молочно-кавовий;
край крилової болони (перетинки) депігментований, у вигляді широкої (2–5 мм) білої смуги.

Якщо такий кажан залетить у вашу оселю, не лякайтеся. По можливості спробуйте з'ясувати, чи відповідає ваш "гість" представленому вище опису. Повідомити про таку знахідку можна автору цієї сторінки за адресою zoozag#ukr.net. Щоби кажан зміг вільно вилетіти з приміщення, достатньо дати йому вихід (відкрити вікно, він побачить вільний прохід завдяки ультразвуковій локації). Докладніші поради щодо поведінки з кажанами в оселях можна знайти на сайті Українського центру охорони кажанів (УЦОК) за адресою www.kazhan.org.ua.

Література про нетопира білосмугого в Україні

Абелєнцев В. I., Попов Б. М. Ряд рукокрилі, або кажани — Chiroptera // Фауна України. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — Том 1 (Ссавці), вип. 1. — С. 229–446.
Бескаравайный М. М. О новой находке средиземноморского нетопыря в Крыму // Вестник зоологии. — 1985. — № 4. — С. 82–83.
Волох А. М. Особенности формирования приазовской части ареала средиземноморского нетопыря Pipistrellus kuhlii // Вестник зоологии. — 2002. — Том 36, N 1. — С. 101–104.
Загороднюк І., Годлевська Л. Кажани в колекціях зоологічних музеїв України: огляд і фенологічний аналіз даних // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ, 2001. — С. 122–156. — (Novitates Theriologicae, pars 6).
Загороднюк І., Негода В. Нетопири: Pipistrellus та Hypsugo // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ, 2001. — С. 65–72. — (Novitates Theriologicae, pars 6).
Загороднюк І. В., Рєзнік О. С. Експансія темноголової форми в ареал типово забарвленої сойки у Донбасі // Беркут: Український орнітологічний журнал. — 2007. — Том 16, вип. 1. — С. 103–109.
Кедров Б., Шешурак П. Первая находка нетопыря средиземноморского на Черниговщине (Украина) // Вестник зоологии. — 1999. — Том 33, № 3. — С. 60.
Стригунов В., Коцюруба В. Осінньо-зимові знахідки нетопира Pipistrellus kuhlii в Центральній Україні // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ, 2001. — С. 115. — (Novitates Theriologicae, pars 6).
Ifrim I. Valenciuc N. Pipistrellus kuhlii Kuhl, 1819, a new reported species for the chiropteran fauna of Moldavia (Romania) // Travaux du Museum National d’Histoire Naturelle ‘Grigore Antipa’. — 2006. — Vol. 49. — P. 359–363.
Godlevsky L., Tyshchenko V., Negoda V. First records of Pipistrellus kuhlii from Kyiv // Вестник зоологии. — 2000. — Том 34, № 3. — С. 78.
Sachanowicz K., Wower A., Bashta A.-T. Further range extension of Pipistrellus kuhlii (Kuhl, 1817) in central and eastern Europe // Acta Chiropterologica. — 2006. — Vol. 8(2). — P. 543-548.