EES-site

<< повернутися

Ряд Лускаті (Squamata)
Родина Змії (Serpentes)
Рід Гадюкові (Viperidae)
Вид Vipera berus

Поширення виду

Населяє всю Європи (окрім крайньої півночі), Центральну і Східну Азію. Описано 3 підвиди. Доволі товста змія з кількома крупними щитками на голові, і ребристою лускою на тілі. Тіло коротке товсте задній відділ різко звужується і переходить в короткий хвіст який закінчується шипом. Довжина тіла близько 70см. Забарвлення сірого, червоно-буруго кольору на спині зигзагоподібний малюнок, який іде від голови до хвоста. Зустрічаються чорні особини. Живляться мишоподібними гризунами, землерийками, жабами, ящірками.

Харчування і отрута

Вкусивши жертву, гадюка звичайно відпускає її, чекаючи дії отрути. На холоднокровних тварин отрута гадюк діє повільніше ніж на теплокровних. Якщо вкушена гадюкою миша через 1-2 хвилини гине, то ящірка може ще довго бігти. Смертельно отруйна для людини, проте просто так не неї не нападає. Отрута гадюки звичайної містить ряд лікарських речовин, які використовуються у фармакологічній промисловості.

Забобони

Зміям і, зокрема гадюці присвячено багато легенд та міфів. Наприклад, у карело-фінському епосі "Калевала"можна знайти такі рядки щодо походження гадюки:

"Дед слепой страны дремотной
В Маналу меня отправил,
В реку Туонелы столкнул он.
Из воды змею он вынул,
Из волны гадюку поднял
И усталого пронзил он;
Я не знал, что с раной сделать,
Как лечить укус гадюки,
Как сказать от змей заклятье.
Лямминкяйнена мать молвит:
"Ох, ты, муж недальнольвидный!
Шел ты против чародеев,
Ты хотел заклясть лапландцев,
А не ведал язв змеиных,

Укушенья злой гадюки!
От воды змеи начало:
Родилась она в потоке
Из мозгов хороших утки,
Из мозгов приморской чайки,
От слюны презлой Сюэтар,
Что бросала слюни в воду;
Волны слюни растянули
Осветило солнце слюни;
На воде качал их ветер,
Колыхало дуновенье,-
Погнало с воды на берег
И отбросило прибоем".

 Давній культ змії у наших предків простежується у віруванні про ії роль в оволодінні знахарським мистецтвом. Якщо зловити білу гадюку і зібрати з неї отруту і той хто перший скоштує приготовлену з м’ясом юшку, буде знати все, розуміти мову звірів і птахів, трав. Адже саме змії навчили людину пізнавати цілющі властивоті рослин, розуміти мову квітів і трав. За повір’ям, якщо у білої змії відрізати голову і покласти ій у праве око горошину то виросте чарівний стручок, людина яка носитиме його при собі стане невидимою. Якщо вбити білу змію, старшу над усіма зміями, натопити з неї сала, а потім вимазати цим салом очі то людина буде бачити заховані в землі скарби. Колись були два "зміїннї" свята. Змій зустрічали навесні 23 вересня (в день весняного рівнодення), бо вірили, що вони сприятимуть господарським роботам, та проводжали під землю на Здвиження (14 / 27 вересня), коли птахи відлітають у вирій і всяке гаддя теж повзе до вирію. Гадюки лізуть у вирій по деревах, подібно до того як душі покійників, перед тим як досягнути цієї країни, спочатку перебувають на кронах дерев. В день святого Родіона (Руфа) — 4 березня, який у народі називали Гадюшник, всяка гадина вилазить із своіх ям. Вважалося, що з приходом святого Руфа не можна ходити в ліс, бо саме в цей день гадюки дуже кусливі. Змія, яка вкусила людину протягом літа, особливо у день св. Марини (17 липня) — грішна. Укус ії є смертельним, а сама вона проклята, і земля не прийме ії до себе і вона залишається мерзнути на морозі. За віруванням чорти деколи народжуються від гадюк, а тому вбивати їх не гріх бо вони шкідливі і нечисті. Змії пов’язані із Деревом Життя (Світове дерево, Небесне дерево, Дерево пізнання, Райське дерево), що росте посеред вирію-раю. Яке породило матір Всесвіту — богиню Ладу, і водночас небо, землю та весь світ. Дерево Життя — знамено трьох основ світу. Яв — світ видимий явний, дійсний; стовбур — земне існування людей у просторі з Сонцем. Нав — світ невидимий, духовний, підземний, потойбічний, світ предків; коріння Дерева Життя. Прав — світ законів, правил, освячених звичаїми, обрядами; крона Дерева Життя, де живуть боги, їх духовний світ. З верхньою частиною (гілки) Дерева Життя пов’язані птахи, з середньою (стовбур) — копитні (коні, антилопи, олені, лосі, корови); а з нижньою частиною (корінням) — змії, жаби, миші, риби, бобри, видри, ведмеді, інколи фантастичні чудовиська породжені нижнім світом. Змій постає з тієї гадюки, що сім літ не чула людського голосу. Тоді в гадюки виростають крила і за сім літ вона стає змієм. Гадюка іноді стає знаряддям кари Божої. Від ії укусу пастухи лікували себе і худобу, підкурюючи гадюче ліновище. Давши комусь напитися води, у якій була намочена шкурка гадюки, можна було наслати на цю людину хворобу (дання). Міцні напої, у яких від новолуння до новолуння мочили гадюку пили хворі на пропасницю. Вірили, що гадюче м’ясо зцілює буквально всі недуги, омолоджує організм, а попіл спаленої гадюки охороняє від укусів змій, відвертає чари. Щоб уберегти сім’ю і господарство від гадюк та всякої нечисті, у квітниках садили зілля з гострим запахом — любисток, полин, валеріану. З цією ж метою хату на Великдень обсипали свяченною сіллю. (В. Войтович "Укранська міфологія" Київ, "Либідь", 2002),

Інформацію підготувала: Синявська Ірина

вгору (top)

сторінку започатковано: 07 грудня 2007 р.
ведуча сторінки: Юлія Зізда