EES-site

Lacerta agiliss Linnaeus, 1758 — ящірка прудка


Lacerta viridis

<< повернутися

Ряд Лускаті (Squamata)
Під рядЯщірки (Sauria)
Родина Справжні ящірки (Lacertidae), Bonaparte, 1838
Рід Ящірки (Lacerta), Linne, 1758 Вид Ящірка прудка – Lacerta agilis, Linnaeus, 1758

Поширення виду

Політипний вид. Ареал охоплює територію від Східної Франції до Південного Забайкалля. Описано 9 підвидів. Більша частина підвидів ( L. a. grusinica, L. a. brevicaudata, L. a. boemica, L. a. iorensis )поширені на території Кавказу, одна форма L. a. bosnica, відома з Балкан, L. a. euxinica — з Добруджі, L. a. chersonensis — з Румунії, Молдови, і Правобережної України. Номінативна форма поширена у Західній Європі до Карпат включно. L. a. exigua на східніше від лінії Санкт-Петербург — Москва — Дніпропетровськ — Каркінитська затока Чорного моря і на схід до кордонів видового ареалу. Розповсюджена у Карпатах від рівнин до полонин, до висоти 1200м над рівнем моря, переходять гірські перевали, що сприяє контакту Закарпатської і Прикарпатської популяції.
З’являються із сховищ у другій декаді березня, у передгір’ях у квітні, у горах квітні — початку травня. Зимівля у горах — кінець вересеня, у передгір’ях — на початку жовтня, на рівнині у середині другій половині жовтня. Парування у кінці квітня на рівнині, у передгір’ях і горах у травні і до кінця місяця.

Харчування

Основу раціону складають комахи, а саме жуки: жужелиці, листоїди, довгоносики, двокрилі, павуки, перетинчастокрилі, метелики. Вороги — риба, плазуни, особливо мідянка, птахи, борсук, кіт лісовий.

Зазальні особливості

Довжина тіла від 61 до 91,4мм , 61–84,9мм — самці, самки 61–91,4мм. Центрально-скроневий щиток добре виражений. Барабанний щиток є лише у 58% особин. Міжщелепний щиток не дотикається до ніздрі у 94% особин. Задньо-носовий щиток частіше 1, рідше 2. Основний фон поверхні спини самців бурий, боки зелені. Самки сірі або бурі. Малюнок складається з добре вираженої темної смуги на спині, посередині її є уривчаста точкова світла лінія або вона відсутня, темні плями на спині крупні і середні, білих "вічок" по боках черева від 1 до 10.


Інформацію підготувала: Синявська Ірина


вгору (top)

сторінку започатковано: 28 жовтня 2008 р.
ведуча сторінки: Юлія Зізда