EES-site |
ХОЧУ СТАТИ БІОЛОГОМ (сторінка майбутнього магістра біології) |
||
|
|||
|
УВАГА!
протягом квітня 2005 надійшли перші 16 питань від студентів переважно 4 та 5 курсів:
(1) чому більше симпатій отримують викладачі, які деруть три шкури? —> (відповідь 1)
чому більше симпатій отримують викладачі, які деруть три шкури? (1) це — закон природи. якщо хочеш, щоб любили на повну котушку, освідчуйся в коханні. але не на першому курсі, а десь на 3-4, коли починаються круті сесії. особливо літні, коли природа бере своє, і вчитися дуже не хочеться (зворотнє справедливе: коли не хочеться вчитися, викладач таки своє бере). до речі, ще зі шкільних літ всім відомо, що найбільше квітів несе самий самий викладач. Інші мусять поповнювати свій настрій і забезпечувати свій споживчий кошик лівацтвом: фірмами, болванчиками, грантами та іншою непедагогічною працею: не вклав грамотно розум у педпроцес — працюй головою у вільний від педпроцесу час. чи буває поганий студент і що таке хороший студент? (2) поганий студент ще не народився або не зарахований в університет. а взагалі поганих і хороших студентів по сесії рахують. Традиція закладена ще опришками, які завжди рахували, і на пам'ять заклали в закарпатті однойменне місто. опришки повмирали, але ж викладачі живі! і якщо студент закладе батьків, або батьки хату, то можна стати гарним. як павлік морозов. якщо не має можливості або батьків, треба вчитися. Отже, поганий — це той, який думає лише про навчання і не цікавиться ні зарплатами, ні вартістю будівельних послуг. гарні студи — повна їм протилежність. як у викладача заробити додаткові бали? (3) більшість біологів їх має з самого початку, оскільки на всіх біофаках звичайно викладають чоловіки, а вчаться дівчата. залишається проявити фантазію у підборі одягу і не забути хоча б на літній сесії перейти з штанців на спідниці. Якщо не допоможе, то сходити до перукаря (хоча б помити голову) і так само хоча б за місяць до сесії дізнатися про яку-небудь феню викладача і підіграти на тому (футбол, вибори, soft, книжки). Край біда позичити хоч разок мобілку і вдало посміхнутися при першому його тупому дотепі. Якщо ж і це не допоможе, прийдеться вчитися, хоч ця (вже остання) ідея для останніх студів не так часто допомагає. як безкоштовно здати сесію? (4) оголосити піст. не їсти і ходити пішки, а також відмовитися від пива і запобіжних засобів. Якщо не допоможе, подумати, як би перейти в когорту трієчників: на третій перездачі приймають колективно, а групове хабарництво у нас не практикують. окрім того, треба порахувати: стипендія за семестр складе 600 тугриків і, щоб було вигідно її отримувати, треба відкладати на сесію половину, тобто в середньому по 10 уйо за розпис. А оскільки так мало беруть лише асистенти, то 2-3 дисципліни прийдеться вивчити, або ж зіграти у волейбол чи футбол за факультет. Край біда перейти в інший вуз. Інколи на допомогу приходить конкурс на самого дорогого (себто любимого) викладача. чи здатні студенти до наукової роботи? (5) звісно, що здатні. особливо дівчата після 2-го курсу але до одруження (хлопці — навпаки). це явище ще докладно не вивчене, проте достеменно відомо, що для наукової роботи студентів проводять спеціальні студентські конференції. щоб змалку знали, що наука буває студентською, а буває викладацькою. для того і різні видання існують. це дурні вигадали, що наука — вона і в оксворді наука. лізеш в інтернет і там все знаходиш. бо давно відомо, що з віком люди не стають розумнішими. студи — самі розумні, хіба що не завжди вміють вдало видати чуже за своє. але до захисту диплому час ще є. студент — колега чи дитина? (чи дійна корова?) (6) корова — не корова, але деякі — телята напевно. виходимо з того, що маленьке теля — воно вже корова (як вид). тому маленький колега, хай навіть гомункульний — все ж колега. і ростові процеси тривають. але ж часом веде себе як дитина. то те не розуміє, то се. так і хочеться взяти пасок. звісно не допоможе, але ж щось з усім цим робити треба. бо ж за все "уплочено". от і мучичимось: послати всіх на перездачу (на сесії) або навчити доброму і вічному (протягом семестру)? з колегами можна і повозитися (як возилися з тобов). з дітьми складніше: не пошлеш подалі — влізуть на шию, щоб забавляв чимось. чи можна на шарік захистити курсову і дипломну? (7) на "шарік" — не пройде. мусите потурбуватися. бо інакше будуть турбуватися батьки. з іншого боку, давно відомо, що відповідний рівень акредитації вимагає відповідного середнього балу в оцінках успішності. от і виходить: або студента відрахуй (тоді отримаєш ...), або витягай. в інтернеті є дипломні роботи на будь-який смак. але ж що таке інтернет — одному студу і відомо. краще вчасно знайти керівника. і мати красивий білий аркуш для титулки з рідним собі ім'ям. ім'я робить ім'я. отже, "шара не канає". хочеш виглядати пристойно — треба подбати зарання. і пахати. хоча б батькам за кордоном. так і маємо — у себе — неорану цілину. є що оберігати. для майбутніх поколінь. як швидко вивчити предмет? (8) ви ж не на першому вже курсі!!! дуже просто. по-перше, зарання не треба вчити, все рівно забудеться. досвід нашого університету показує, що найефективнішим є індивідуальне заняття, після якого всі здають без проблем. за методом Ілони Давидової (ви її не знаєте?). звичайно вистачає одного такого заняття. хто ходить на всі пари — той вчить і всі білети. головне, не забути про індивідуальне заняття, на якому можна купити у пані Ілони касету щастя. за відомою ціною. що є рушійною силою студента? (9) навіть важко сфантазувати. Мабуть — бажання отримати диплом. або знання. або небажання вчити статут караульної служби. або ж можливість дати списати дуже цікавій і симпатичній дівчині, яка дотепер ще не звернула на вас увагу. або ж брак вільних коштів. але сама головна рушійна сила — любов. що обертає сонце і світила. любов до знань, до науки, до професії (яка більшості не світить). врешті, до викладача. сам знаю студів, які вчать предмет тільки тому, що люблять викладача. як непомітно списати? (10) елементарно. якщо списувати з голови, то звичайно це не помічають. до речі, не всі це оцінять. або цінять це як нахабне бажання здати на шарік. що порушує традицію і загрожує добробуту викладачів. найпростіший і перевірений спосіб — засліпити викладача. методів чимало. наприклад, щоб він дивився нижче парти, поки шпора лежить на парті. або примусити його зосереджено думати про те, що парламент сьогодні не вніс зміни у поняття "хабар", і консультація напередодні іспиту не вилізе боком. інколи допомагає надсилання з інету такого sms, що вимагає термінової дії (напр., "занеси мені список боржників") або бездії (напр., "абонент з білетом № 10 продовжив термін дії послуги на місяць"). як правильно давати хабар? (11) насамперед, забудьте це слово. у нас кажуть "підстраховка". я особисто знаю лише двох студів, які не давали. щоправда, я теж не давав, проте знаю від студів масу рецептів. по-перше, бажано обрати кафедру, на якій визнають всі способи. по-друге, не просити про таку послугу сусіда з сбу. по-третє, спеціально для цього створено довідник домашніх телефонів викладачів (він є і в інеті). врешті, не робіть це коли іспитова відомість уже на руках викладача, для цього є день напередодні, і всі мають можливість сходити додому і отримати додаткові знання. напр., про номер вашого білета. і саме головне — не перестарайтеся, бо деякі беруть лише коли дають. що таке перспективний студент? (12) спочатку з'ясуйте для себе значення поняття перспектива, по друге уточніть, для кого мається на увазі перспектива: студента чи викладача. якщо студент нахабно хоче мати свою власну перспективу, то він безперспективний. за визначенням. якщо ж перспектива є для викладача чи кафедри, то студент стоїть на правильній стежці. наприклад, високі знання у певній вузькій галузі можуть допомогти і студенту дорости до аспірантури, і викладачу швидше стати доцентом чи професором. інколи перспективні студенти — це делегати від маленьких селищ, де звикли працювати весь рік. щоб прогодувати себе і підтримати найближчий університет. такий собі альтруїзм. що робити, коли не здає пів-курсу? (13) перш за все уточнити, скільки таки не здало. по друге — хто саме не здав. по-третє, спитати у старшокурсників, як все ж вони всі здали і по скільки. а тоді вирішувати, як перездавати. просити викладача самого відповісти на питання з білетів не коректно: він своє вже здав і має право не знати. врешті, треба пам'ятати, що грати у футбол чи на сцені одне, а розбиратися в гарній грі з трибуни чи екрану — зовсім інше. не забувайте, де сидите ви, а де викладач. може, він бажає ще раз з вами зустрітися, бо хоче, щоб ви любили саме його предмет і продемонстрували це. а коли кажете "дорогий ви наш", не думайте про суму. принциповий, добросовісний, тактовний і справедливий викладач — міф? (14) у нас всі такі — принципові, добросовісні, тактовні і справедливі! ви б ще спитали, чим відрізняється педагог від педофіла (всі знають, хто більше любить дітей). хіба хоч один хвіст вам причепили без дотримання принципів? або питання на іспити не були підготовлені добросовісно? або хоч раз вас не послали так тактовно, що ви потім вголос самі не дякували за оцінку? і коли ви не вчились весь семестр, хіба вас таки несправедливо допустили до сесії? це не міфологія, а реальність. ви ж самі принципово платите, добросовісно списуєте, тактовно мовчите і справедливо любите те, що маєте. так, як вас і вчать. викладач — це стан душі чи об'єкт інвестицій? (15) по перше — не стан і не об'єкт. стан буває різним, проте думки завжди тверезі. і в кожному стані викладачі — суб'єкти. а про душу і про інвестиції — правильно! викладач — душевна людина, недушевних студенти швидко забувають. кого ви згадуєте незлим і тихим словом довше? звісно, душевних. і душевно хворих. душевно хворі весь вільний від студентів час витрачають на студентів: і курсові треба писати, і перездачі прийняти, і курс так скласти, щоб довго згадували. і в кожному разі педагогіка — це інвестиції у майбутнє. інвестуєш сьогодні — маєш завтра. хоча результат не знаєш заздалегідь: інколи трієчник стає професором, інколи надія курсу пролітає на вступі до аспірантури. інвестуйте, бо ми (ви) того варті. чому заборонили дарувати викладачам квіти? (16) як каже одна шановна викладачка, а хто ж вам дав право витрачати на свій розсуд чужі гроші? чи ви думаєте, що викладач потім має йти з тими оберемками на базар? мене дивують студенти, які на екзамені підсувують під стіл кульок з пляшкою і цукерками і розсипаються словами дяки за гарний курс. яка може бути щирість перед витяганням білета. тут діє лотерея — або витяг вдало, або ні. і ніхто з тією пляшкою та тими словами не завітав після сесії. куди дівається та щирість? розумію, що після сесії вже й на пиво не вистачить, але ж могли відкласти цю ідею і цей кульок на потім. коли все позаду. і посидіти як колеги з колегами. я б і сам виставив. але потім чомусь ніхто не заходить. мабуть, не відчувають ще себе колегами... як повернути кошти за навчання? (17) маю лише три випробувані моїми колегами рецепти: по перше, не працювати за спеціальністю; по-друге — самому стати викладачем. третій — самий оригінальний, самий чесний і неодноразово випробуваний одним моїм колегою — прямо в день захисту диплому швидко оцінити вартість вашої заліковки і засвітитися перед абітурою з мобілкою, в яку самому собі впевнено обіцяти проштовхнути кудись одного придурка, після чого такі ж дурні-роззяви самі запропонують вам вихід з вашої скрути. залишається дати непевну обіцянку в стилі "це дуже складно і гарантій немає" і за тиждень чесно повернути зичене всім, хто не пройшов. хтось та й пройде. І 2-3 тисячі у вас в кишені...
|
||
|
|||
|